Liberty & Reason

  1. Народження зовнішньополітичної концепції На прохання Медісона Джеймс Монро вирішив залишитись на посаді і спробувати домовитись з іспанцями щодо Флориди. Він все ще сподівався на допомогу французів, тому вирішив перед візитом в Мадрид здійснити візит у Париж, тим паче був привід - на грудень 1804 року була призначена коронація Наполеона імператором Франції і він був запрошений. Картина "Коронація Наполеона" Жака-Луї Давіда Прибувши в Париж, Монро з роздратуванням дізнався, що Лівінгстон, який вважав, що в нього несправедливо забрали славу за купівлю Луїзіани, розвів бурну діяльність щодо Флориди і вів перемовини з Талейраном. Француз повідомив Монро, що Лівінгстон, не маючи на те повноважень, попросив Талейрана бути посередником в перемовинах з іспанцями і обіцяв заплатити 14 мільйонів доларів за Флориду, якщо іспанці погодяться. Лівінгстон фактично бездумно копіював дії Монро і навіть запропонував схожу суму, хоча по-перше Флорида була значно менше усієї Луїзіани, а по-

  1. Купівля Луїзіани Насправді Монро не дуже хотілось повертатись у Францію через своє матеріальне становище. Нова Республіканська адміністрація Джефферсона відмінила усі "аристократичні порядки" адміністрації Адамса, до яких віднесли і витрати на державних службовців. Гроші, які йому видали на місію у Францію, були настільки незначні, що фактично Монро жив за власний кошт, а він не був таким багатим як Джефферсон. Однак справа рухалась до війни з Іспанією та Францією, тому Монро не міг відмовити Джефферсону. Монро довелось продати частину своїх земель і навіть домашніх сервізів, щоб знайти гроші на поїздку. Його друг Джеймс Медісон, щоб допомогти Монро, погодився покрити частину боргів Монро, іншу частину покрив його дядько Джозеф Джонс. Джефферсон надав повноваження Монро купити у Франції Новий Орлеан та Флориду за 9 мільйонів доларів. На той час Джефферсон ще не знав, що Флорида не була частиною таємної угоди 1800 року. Коли іспанці купили Луїзіану у Франції в "пакет

 1. Новий тип губернатора У травні 1799 року Джеймса Монро обирають губернатором Вірджинії. Як вже зазначалося, посада була суто декоративна. У губернатора було лише два повноваження: скликати перші збори Асамблеї штату та бути головнокомандуючим ополченням Вірджинії у разі війни, при цьому рішення про створення такого ополчення та його фінансування приймала виключно Асамблея. Тому попередні губернатори виконували переважно представницько-декоративні функції, і навіть виконання прямих обов'язків на кшталт керування ополченням було значно ускладнено, як було з Джефферсоном під час Війни за незалежність. Однак Монро здивував усіх, коли вирішив бути активним губернатором, чого Вірджинія ще не бачила. Він постійно виступав з промовами в Асамблеї, використовуючи свій авторитет для прийняття тих чи інших своїх ініціатив. Він вмовив Асамблею, яка до цього теж особливо не працювала, почати приймати закони. Так під тиском Монро була створена система освіти і департамент освіти штату. Монро

  1. Французька місія Прибуття Джеймса Монро у захоплену кривавою революцією Францію одразу ж почалось з халепи, коли у порту в Гаврі його багаж розграбували. Але в цілому, на щастя для Монро та для його близьких, він разом з родиною прибув у Францію, коли революційний шторм вщухав, а кривавого тирана Робесп'єра вже стратили. Не дивлячись на те, що Монро та його однодумці були франкофілами та прихильниками революції, Робесп'єр та його режим не подобались американцям і в кращому випадку розглядалися як кривавий ексцес на шляху до більш адекватного суспільного стану. "Тепер (після страти Робесп'єра) Франція від Гавру до Парижу насолоджується затишшям. Усі в основному згодні, що Робесп'єр став занадто всемогутнім. Напевно історія не знала більш кривавого та безжального тирана" - писав Монро держсекретарю Рендольфу. Колишній посол, ненависник революції та федераліст Говернор Морріс зустрів Монро дуже прохолодно, лише провівши Джеймса в будівлю посольства, представ

1. Анти-федераліст 17 вересня 1787 року тридцять два делегати Конституційного конвенту підписали документ, який його супротивники назвали "безкровним переворотом" - Конституцію США. Джордж Вашингтон, Александр Гамільтон та Джеймс Медісон цим документом вирішили покласти край роздробленості нації та імпотенції центральної влади.  Картина "Підписання Конституції" Ховарда Чендлера Крісті Однак не усі з цим погодились. Губернатор Вірджинії Едмунд Рендольф та делегат від Вірджинії Джордж Мейсон відмовились підписувати документ. Рендольф назвав Конституцію "зародком монархії". Джордж Мейсон заявив, що "швидше відрубає собі праву руку, ніж підпише цей документ". Джордж Мейсон Джордж Вашингтон теж не в повній мірі був задоволений документом, але зазначив, що "я хотів би більш ідеальну Конституцію, але це найкраще, що ми можемо отримати в цей час".  Конституція мала бути ратифікована штатами і у Вірджинії герой Революції та колишній губернатор П